Прислів’я та приказки про природу та пори року

- Як зазиміє, то й жаба оніміє

- Буває і березень за всіх варт

- Сухий березень, теплий квітень, мокрий травень – буде хліба врожай добрий

- Март з водою – квітень з травою

- Грім гримить – хліб буде родить

- Як у травні дощ надворі, то восени хліб в коморі

- Травнева роса коням краща вівса

- Вітер не знає, що погоду міняє

- Не бий бобра, бо не матимеш добра

- Сій овес в кожусі, а жито в брилі

- Не вважай на врожай, а гречку сій

- Як багато пташок, то й не буде комашок

- Літо збирає, а зима з’ідає

- Коли цвіте біб, тоді тяжко на хліб,

- А як мак , то не так

- Прийшов Спас, держи рукавички прозапас

- Восени і горобець багатий

- Грак відлетів – чекай снігу

- Зима без снігу – літо без хліба

- Яка грушка , така й юшка

-Овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору.

-Сій овес в кожусі, жито в брилі.

-Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.

-Посій в пору, будеш мати зерна гору. Хто рано посіє, рано й пожне.

-Ранній пар родить пшеничку, а пізній метличку.

-Сій хліб у годину — будеш їсти кожну днину.

-Посієш вчасно, то і вродить рясно.

-Не вважай на урожай, а гречку сій.

-Весна днем красна, а на хліб тісна. Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

-Де багато пташок, там нема комашок.

-Як багацько птиць — не буде гусениць.

- Як сіно косять, то дощів не просять, — самі йдуть. діждемо літа та нажнемо жита — по ставимо в копки та вдаримо гопки. Раді люди літу, а бджоли цвіту.

-Природа одному мама, а другому мачуха.

-Заступиш природу дверима, а вона тобі – вікном.

-На небо – не скочиш, а в землю – не закопаєшся.

-Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.

-Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.

-Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

-Як небесна височина, – так морська глибина.

-Взимку сонце, як мачуха: світить, та не гріє.

-Зимове сонце, як удовине серце.

-Весняне сонце – як дівчини серце.

-Доки сонце зійде, – роса очі виїсть.

-І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.

-Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.

-Аби на мене місяць світив, – а зорі будуть.

-Гарно і при місяцю, коли сонця немає.

-Світить місяць, та не гріє.

-З неба зорі хвата, а під носом не бачить.

-Світло чим вище стоїть, тим дальше його видно.

-Світить, та не гріє.