Куточок живої природи

Куточок живої природи є живою лабораторією для учнівської молоді. На його території проводиться навчально-виховна, дослідницька, суспільно-корисна, громадська діяльність дітей з використанням нетрадиційних форм та методів педагогічної діяльності.

Постійна присутність рослин і тварин дозволяє формувати у дітей відчуття їх необхідності. Систематичні спостереження у кутку природи і доступність об’єктів сприяють розвитку конкретних уявлень про рослини і тварини.

Залучення дітей до догляду за мешканцями живого куточка закладає основи дбайливого та відповідального відношення до живих істот, виховує любов до природи.

Красиві і здорові рослини та тварини впливають на емоції дітей розвиваючи естетичні відчуття.

Тварини живого куточка служать прекрасним наочним посібником. На прикладі таких експонатів простіше проводити заняття з біології та тематичні семінари. Турбота і догляд за тваринами привчають до праці, розвивають почуття відповідальності. Багато у процесі занять починають поглиблено займатися питаннями природи. Деякі віддають перевагу фотографування, інші займаються дослідницькою роботою. На основі своїх спостережень діти починають систематизувати і узагальнювати інформацію, а результати подають у вигляді цікавих презентацій. Догляд за тваринками, нескладна селекційна робота пробуджує в учнів інтерес до глибшого пізнання біології тварин, етології, екології, виховує в них навички спілкування із живими істотами.

Заняття та екскурсії у куточку живої природи надають можливість покращити психологічний стан школярів та є запорукою доброго настрою, незабутніх вражень.

Хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus) — вид справжніх папуг (Psittacidae), єдиний представник свого роду.

 Довжина тіла 17—19,8 см, крил — 9,3— 9,4 см, хвоста — 8—10 см; вага 40—45 г. Завдяки хвосту здається набагато більшим. Хвилястий папужка мешкає майже у всіх районах Австралії. В наш час основні масові місця гніздування виявлені в південно-східних і південно-західних областях країни.

Населяють напівпустельні і степові місцевості, віддаючи перевагу ділянкам з рідкісними деревами. Ці папужки стрімкі у польоті і витончені в рухах, добре ходять по землі і лазять по деревах. Живуть зграями.

Основу кормового раціону складає зернова суміш: 1 часина проса (найкраще - червоного), 1,5 частини - вівса, 2 частини – соняшникового насіння, 1 частина канаркових зерен. Можна також і скористатися готовими зерновими сумішами, що продаються у кожному зоомагазині. При покупці зверніть увагу на цілісність упаковки і на якість самого зерна. За 2 тижні до початку гніздування розпочинають давати пророщене зерно, зернистий сир, моркву, буряк, перець, капусту та ін. Згодом варто давати круто зварене куряче яйце (1/8 на одну пару птахів) кожен день до того, як з’явиться перше яйце. Після знесення першого яйця зелень, овочі та фрукти давати якомога рідше. За декілька днів до виведення першого пташеняти знову починають давати варене яйце: 1/8, а із збільшенням кількості пташенят (більше 4) у гнізді можна збільшити до 1/4, але через день-два. Зелень-фрукти-овочі – кожний день. Окрім зелені та фруктів у раціон птахів необхідно додавати вітаміни та мінеральні речовини, що призначені виключно для птахів.

Корела (Nymphicus hollandicus) — птах родини какаду. Єдиний вид роду.

Довжина з хвостом 30—33 см, хвоста 14—16 см, вага бл. 100 г. Характерною рисою є досить високий чубчик на голові і довгий загострений хвіст. Забарвлення оперення у самців та самок різне. Самець забарвлений більш яскраво. Оперення у нього темно-оливково-сіре, чубчик і голова жовті. Махові і рульове пір'я оксамитово-чорні, з синювато-сірим відтінком. Щоки, передня частина голови і чубчик сірчистої-жовті, на щоках є оранжево-червоні плями. Дзьоб схожий на дзьоб какаду, але значно коротше. Самки брудно-сірого кольору, нижня сторона тіла з буруватим відтінком, на щоках блідо-коричневі плями. Голова і чубчик у них блідо-сірі з жовтуватим відтінком. На внутрішніх опахалах махових і рульових пір'їн розташовані овальні плями блідо-жовтого кольору, за зовнішніми краях зовнішнього рульового пір'я є жовті смуги з нижньої сторони. У дорослих самців таких плям і смуг немає. Забарвлення молодих пташенят така ж, як і у самок, тільки у віці 10—12 місяців забарвлення їх відповідає дорослим птахам. Через простоту розведення цих птахів у неволі було виведено багато нових забарвлень, що сильно ускладнює визначення статі.

Зяблик-зебра або зеброва амадина або астрильд зебровий (Taeniopygia guttata) — найпоширеніший вид в'юркових ткачиків (Estrildidae)

Центральної Австралії, Індонезії та Схід-ного Тимору, також інтродукований до Пуерто Ріко, Португалії і США. Вокалізація амадини включає деренчання, трелі та короткі голосові сигнали.

Довжина тіла амадини приблизно 10 см. Назва птаха походить від чорно-світлих полосок на грудях, що схожі на "зебровий" малюнок. Короткий дзьоб світло-червоного кольору чудово пристосований для збирання зерен і різноманітного насіння, розкушування плодів. На хвості амадини чорно-білі смуги.

Зеброві амадини переважно харчуються насінням та комахами. Особливістю амадини є те, що вона протягом тривалого проміжку часу (кілька тижнів і навіть місяців) може обходитися без води. В сечі птаха міститься зовсім мало рідини, що допомагає запобігти зневодненню.

Зеброва амадина населяє Автралію, Малі Зондські острови, а також є інтродукованою до Пуерто-Рико, Португалії і США.

Джунгарський хом'як ( лат.  Phodopus sungorus ) - вид роду мохноногих хом'ячків сімейства Хомякові

Зростання до 10 см, вага 35-65 грамів, живуть в середньому 2-3 роки. У сприятливих умовах можуть дожити до 4 років. Даний вид гризунів має покриті волоссям ступні, темну смугу на спині (зазвичай сіра), дуже короткий хвіст (часто його практично не видно, коли звір сидить). Хутро відрізняється значними білими вкрапленнями.

Поширений в сухих степах і напівпустелях півдня Західного Сибіру , Джунгарского Алатау , в Хакасії .

Піщанкові (Gerbillinae), також відомі як «пустельні щури» — підродина гризунів родини мишевих (Muridae).

Більшість ведуть денний спосіб життя, всеїдні. Живуть піщанки 3-4 роки. Вага близько 70-120 грамів, довжина 150–300 мм. Самці більші за самок. Живляться насінням злаків і зеленими частинами рослин, хоча не відмовляться і від дрібного комахи. Піщанки риють нори. Живуть сімейними колоніями — батько, мати і кілька виводків. Сімейні пари утворюють на все життя. Термін вагітності — близько 25 днів. Самця від самки не відсаджують тому, що він допомагає їй виховувати нащадків. Піщанки легко приручаються, від них майже немає неприємного запаху і вони дуже рухливі.

Ка́вія свійська (звичайна), морська свинка або мурча́к[1] (лат. Cavia porcellus) — ссавець з групи гризунів родини кавієві (Caviidae) роду кавія (Cavia).

Довжина тіла, залежно від породи, 25 — 35 см. Дорослий мурчак-самець важить 800—1500 г, а самка — 600—1200 г. По боках, ближче до задньої частини тулуба, можуть накопичуватися невеликі запаси підшкірного жиру.

Морські свинки харчуються рослинною їжею: травами, злаками, меншою мірою фруктами і овочами. Різці тонкі та, як характерно для гризунів, постійно ростуть, тому потребують сточування об жорстку їжу.

У домашніх умовах якісне сіно — основний корм морських свинок. Воно повинно бути у них у вільному доступі як взимку, так і влітку. З причини особливої будови травної системи, свинки споживають їжу часто і маленькими порціями. Сіно сприяє нормалізації роботи травного тракту, окрім того, завдяки сіну належним чином сточуються зуби. На другому місці зерновий корм або комбікорм — спеціальні суміші для свинок, що продаються в зоомагазинах і на зооринках. Залежно від виробника він може включати в себе пшеницю, ячмінь, овес, просо, кукурудзу, горох, арахіс, насіння соняшника, зерновий гранулят та вітамінно-смакові добавки. Морським свинкам не властиво переїдання. Комбікорм потрібно розводити зерновим або готовим гранульованим кормом, слідуючи процентному співвідношенню.